Басейн в лазні що нам варто самим побудувати!

Водоймище в лазні - який вибрати?

Басейни для приватних саун ділять на кілька типів. Кожен з них характеризується власними експлуатаційними і конструктивними особливостями. Найбільш надійними і довговічними вважаються стаціонарні споруди, основою яких є чаша, виготовлена ​​із залізобетону. Такі конструкції підрозділяють на наземні і вкопані. Вони проектуються будь-якої глибини, бувають різноманітних розмірів. Вибір конкретного виду басейну залежить лише від побажань і фінансових можливостей людини. Стаціонарні чаші, як правило, монтуються на заздалегідь підготовлений фундамент. Витрати на їх спорудження можуть бути досить серйозними. Але і результат робіт виходить без перебільшення відмінним.

Якщо власник заміського будинку не хоче облаштовувати стаціонарний басейн в своїй парної, у нього є можливість придбати збірно-розбірну чашу. Вона відрізняється високою мобільністю. При бажанні таку конструкцію нескладно демонтувати і оперативно перенести на нове місце. Довговічність розбірних споруд, що виготовляються найчастіше з полівінілхлоридного матеріалу, не така вражаюча, як у стаціонарних. Зате мобільні чаші встановлюються набагато швидше і простіше, мають будь-які форми і розміри. Своїми силами подібні басейни без проблем зможе змонтувати будь-який домашній умілець.

Зовсім невеликі приватні сауни, в які неможливо втиснути більш-менш великогабаритні чаші, зазвичай оснащуються міні-басейнами. Під такими розуміють спеціальні ємності зі склопластику, акрилу або деревини. Роблять їх в більшості випадків у вигляді бочок або витягнутих купелей. Найбільшою популярністю користуються міні-басейни з дерева (модрина, бук, дуб) обсягом 500-1500 літрів. Коштують вони недешево. Тому в останні роки багато людей звертають свою увагу на більш доступні за ціною чаші з пластику та акрилу. Їх місткість досягає 5-6 кубометрів.

В окрему групу можна виділити джакузі - компактні за розмірами гідромасажні конструкції, в яких людина повністю розслабляється після відвідин парилки. Плавати в таких басейнах можна через їх малі габарити. Джакузі продаються в готовому вигляді. Їх вартість висока. Чи не кожен власник скромної заміської баньки може дозволити собі покупку такого штучного водоймища для сауни.

Проектуємо басейн - так це складно?

Визначившись з типом водойми, вирішуємо, яку конфігурацію і геометричні розміри він матиме. Тут потрібно розуміти, що великі за габаритами і складні за формою чаші зажадають великих витрат на спорудження. Якщо фінансовий бюджет на басейн в лазні обмежений, завжди вибираємо прямокутні (квадратні) конструкції. Їх монтаж вимагає меншої кількості матеріалів. Та й сам процес облаштування таких чаш відчутно простіше.

При виборі місця для будівництва басейну враховуємо наступне:

• Від рівня ґрунтових вод дно штучного водоймища для лазні має розташовуватися на відстані більше одного метра.
• Не допускається зіткнення стінових поверхонь парилки з бічними частинами встановлюється купелі. При такому способі монтажу підвищується ризик появи тріщин в конструкції лазні.
• Зазор між стінами приміщення і чаші необхідно прокладати пінопластом або засипати звичайним будівельним піском.

Якщо ми хочемо отримати дійсно якісний басейн в сауні, його проект найкраще замовити в професійному ательє. Фахівці вкажуть в ньому особливості монтажу конструкції, опишуть обладнання, необхідне для подачі і відведення води, її очищення, а також виконають дизайнерську прив`язку чаші до наявного інтер`єру парної.

В цілому професійний проект дає можливість:

• правильно закріпити заставні деталі;
• розрахувати статичну і динамічну тиск на дно і стінки водойми;
• підібрати оптимальні інженерні комунікації;
• визначитися з тим, які матеріали і в яких кількостях потрібні для будівництва даного нас споруди;
• розробити спеціальні заходи для безпечного і по-справжньому комфортного використання басейну.

Зробити проект стаціонарного водойми для лазні можна і самостійно. В цьому випадку ви можете скористатися схемою, представленої нами вище, або пошукати більш підходящий вам варіант. Якщо ж планується установка розбірного пластикового споруди, міні-басейну або джакузі, рекомендуємо орієнтуватися на поради, викладені в інструкціях до таких конструкцій. Там все описано просто і зрозуміло.

Стаціонарний водойму - готуємо котлован і бетонуючи його

Для зведення довговічною чаші в лазні своїми руками потрібні звичайні і добре відомі всім матеріали і спец. Нам потрібно запастися:

• арматурними прутами, використовуваними для зміцнення окремих частин стаціонарних басейнів;
• цементом і піском;
• деревиною для створення опалубки, будівництва та оздоблення перил та сходів, що ведуть у водойму;
• трубами різних перетинів;
• облицювальними виробами (металевий лист, кахель і так далі);
• гідроізоляційної плівкою;
• інструментом для проведення земляних та інших робіт;
• насосним обладнанням для подачі і відкачування води.

Перший етап будівельних робіт - риття котловану під заплановане спорудження в лазні. Глибину ями беремо приблизно на 40 см більше глибини самого басейну, ширину і довжину - на 50 см більше. Важливо! Дно котловану виконуємо з невеликим ухилом. При цьому на найнижчому ділянці ями до початку всіх будівельних робіт нам потрібно поставити патрубок діаметром 8-10 см. До нього ми подсоединим зливну трубу. Через неї вода стане виходити з водойми. Трубу ми прокладемо в сторону каналізації або дренажного колодязя. Ці споруди слід видалити від лазні на 5-6 метрів (як мінімум).

Засипаємо дно котловану піском. Шар матеріалу - близько 5 см. Утрамбовуємо пісок і насипаємо на нього середній за розмірами щебінь (приблизно 10 см). Ущільнюємо цей пласт. Операцію бажано виконувати ручним трамбуванням, зробленої з деревини. Тепер замішуємо цемент (1 частина), щебінь (5 ч.) І пісок (3 ч.), Додаємо воду, заливаємо отриманою сумішшю підготовлений пиріг з щебеню і піску. Ще краще - використовувати готовий бетон. Вибираємо марку матеріалу W-8. Вона відрізняється високою вологостійкістю і щільністю. Товщина бетону - 10 см. Після заливки монтуємо на дно армуючої сітки. Робимо її з арматури діаметром 0,8-1,2 см. Сітку з`єднуємо в одне ціле в`язанням дротом. Заливаємо арматуру ще 10 см бетону.

Далі переходимо до зведення стін. Монтуємо опалубку, збиту з дощок. Розміщуємо в неї армуючі елементи (у вигляді все тієї ж сітки). Бетонуючи стінові поверхні. Нюанс. Бетон штикуем лопатою або залізним прутом. Тим самим ми доб`ємося його ідеального зчеплення з поверхнею стін. Крім того, шар бетону (його товщина - близько 25 см) потрібно ущільнювати трамбуванням.

Ще один важливий момент. Бетонну суміш накладайте з мінімальними перервами. Чим більше часу проходить між заливкою окремих його порцій, тим менш міцними виходять стінові поверхні. Після повного бетонування басейну обов`язково виганяємо зі складу повітряні бульбашки, використовуючи вібруючий молоток або глибинний вібратор.

Чаша готова - що робити далі?

Після застигання бетону (на це потрібно близько 30 днів) ми маємо в своєму розпорядженні готовий басейн. Нам потрібно тільки довести його до розуму, виконавши порівняно нескладні роботи. Для початку Оштукатуривать стіни чаші. Для цих цілей застосовуємо сухі склади, що включають в свій склад латекс. Вони відрізняються підвищеною еластичністю (їх легко використовувати) і водостійкість (гарантія тривалої експлуатації конструкції). Розводимо заводський склад за рекомендаціями його виробника. Накладаємо штукатурку шаром 2,3-2,5 см.

Після цього займаємося гидрозащитой чаші. Вона здійснюється різними способами. Найнадійнішим з них вважається варіант, який передбачає нанесення на внутрішні частини водойми декількох шарів обмазувальної гідроізоляції, які потім додатково обробляються латексної клейовий сумішшю або особливим цементно-піщаним розчином. Останній робиться просто:

• змішуємо 3 ч. піску з 1 ч. цементу М400;
• додаємо в 10 частин води 1 частина церезітовой емульсії;
• змішуємо всі зазначені компоненти.

Ми повинні отримати густий по консистенції склад і відразу ж нанести його на оброблювані поверхні, після чого ретельно затерти теркою.

Простіший варіант вологозахисту басейну - укладання полівінілхлоридної плівки відповідного розміру. Нею потрібно застелити всю чашу і закріпити за допомогою латексної клейової композиції. Методика проста, швидка в реалізації, але, на жаль, дуже ненадійна. Плівка може в будь-який момент порватися. Її доведеться регулярно міняти, витрачаючи свої сили і гроші на непотрібну роботу.

Облицювання басейну - придумаємо дизайн

Приступаємо до самої захоплюючої стадії робіт - оздоблення готової стаціонарної чаші. Цю процедуру зазвичай виконують за допомогою:

• мозаїки;
• порцелянової плитки;
• товстої полівінілхлоридної плівки (ПВХ).

Зазначені матеріали мають свої експлуатаційні та суто декоративні плюси і мінуси. Найбільшого поширення набув процес обробки саморобних басейнів скляними мозаїчними виробами. Вони мають невеликі розміри (10х10-50х50 мм), що дозволяє створювати з них цілі картини і шикарні панно, не кажучи вже про оригінальні, але простих малюнках і візерунках.

Мозаїка - міцний, стійкий до механічних впливів матеріал з мінімальною пористістю. Її можна укладати на не дуже рівні поверхні. А сам процес монтажу мозаїки викликає справжнє захоплення у любителів прекрасного, адже вони мають можливість власноруч створити будь-який орнамент. Ціна на вироби, відлиті з високоміцного скла, варіюється в межах 25-150 доларів за квадрат.

Замість мозаїки багато хто використовує для облицювання басейнів плитку з порцеляни. Вона коштує близько 30 доларів, характеризується малим показником вбирання вологи, відмінною міцністю, високою жаро- і морозостійкістю. Бажано купувати порцелянові вироби з шорсткою поверхнею. Імовірність посковзнутися на них мінімальна.

Заборонено застосовувати для декорування басейнів звичайну плитку з кераміки. Вона не має стійкість до тепла і вологи і є ідеальним середовищем для розмноження мікроорганізмів.

Якщо бюджет на будівництво басейну невеликий, його обробку можна виконати чотиришаровій ПВХ-плівкою. Її товщина - 1,5 мм. Окремі шари подібних виробів прокладені особливої ​​синтетичної сіткою. Плівки для штучних водойм в лазнях і саунах не сприяють утворенню бактерій, мають шорстку поверхню, мають унікальну стійкістю до хімічних сполук. Вартість такого матеріалу прийнятна - 10-15 доларів. А при бажанні нескладно знайти вироби і більш високої якості (їх ціна досягає 40-45 дол. За квадрат).

Догляд за водоймою в парній - продовжимо термін його експлуатації

Басейн слід наповнювати нежорсткій водою. Якщо з водопроводу тече рідина не найкращої якості, доведеться придбати спецскладом для приведення її до найкращим практикам (рН - 7,2-7,6). До таких відносять:

• Хлор-старт;
• Шок-хлор;
• гранульований коагулянт;
• таблетки для швидкого очищення води.

Деякі люди страждають алергією на містять хлор. Їм можна порадити купувати засоби, що містять бром. Він не виявляє подразнювальної дії на шкіру і слизові. Правда і коштують бромсодержащие розчини трохи дорожче. Засоби у вигляді таблеток, що включають в свій склад молекули активного кисню і додаткові добавки, використовуються для усунення в воді мікроорганізмів. Діють вони практично миттєво.

Раз в 3-4 місяці потрібно повністю зливати воду з чаші і виконувати її ретельне очищення від вапняного нальоту і бруду. Найзручніше цю операцію здійснювати за допомогою Антікальціта - складу, що видаляє навіть сильно в`їдаються забруднення і відкладення.

Також рекомендується витратитися на установку фільтрів. Можна монтувати різні пристрої - діатомові, картріджниє, пісочний. Які з них вибрати? Якщо дозволяють фінанси, купуємо діатомові пристосування для фільтрації. Вони найякісніші та надійні, здатні затримувати забруднюючі частинки менше трьох мікрон. Картріджниє коштують дешевше, але фільтрують лише частинки не менш 10 мікрон. Пісочні використовуються виключно в невеликих за габаритами і глибині басейнах. З очищенням великих обсягів води вони просто-напросто не справляються.