Пічне опалення з водяним контуром

Традиційні печі виготовляли з такого матеріалу, як червона цегла. Такі печі встановлювали якомога ближче до центру приміщення або в самому його центрі. Таке розташування необхідно для того щоб тепло могло поширюватися не тільки в ту кімнату, де встановлена ​​піч, а й на сусідні приміщення. Лицьова сторона печі зазвичай була направлена ​​в бік кухні, і її використовували не тільки для нагріву приміщення, а й для приготування їжі або сушки речей. Задня сторона печі служила джерелом тепла для інших сусідніх приміщень в будинку. 1 кв. метра печі вистачає, щоб обігріти приблизно 35 кв. метрів площі будинку. Виходячи з цих значень можна визначити, якої площі необхідна піч для вашого будинку.

Переваги та недоліки пічного опалення

Традиційне опалення через грубку має як свої переваги, так і недоліки. Традиційні печі можна зустріти навіть в найсучасніших будинках. Пічні опалювальні системи можна використовувати в приватних будинках або котеджах, в заміських будинках або на дачі. Серед достоїнств такої опалювальної системи можна виділити наступні:

• Простий і швидкий монтаж. Традиційну піч можна звести з недорогих і цілком доступних матеріалів.
• Простота в експлуатації і обслуговуванні.
• У такий опалювальної системи високий показник ККД. Якщо опалювальна система спроектована максимально правильно, то цей показник може досягти позначки в 60. Значення такого ККД майже аналогічно з ККД приладу, який працює на паливі рідкого типу.
• Сучасне пічне опалення можна комбінувати з таким приладом, як камін. Таким чином, ми отримаємо не просто конструкцію для обігріву, але і декоративний елемент.
• За допомогою пічного опалення в будинку можна створити затишну та комфортну атмосферу.
• Завдяки таким компонентам печі, як заслінки, можна регулювати температурний режим в будинку.

Система дров`яного опалення має і свої недоліки. Приховати такі недоліки буде неправильним, так як їх потрібно врахувати під час організації пічного опалення:

• Втрачається значна частина корисної площі. Більш ефективна піч має великі розміри, а значить - і вільного простору в приміщенні залишиться менше.
• Для того щоб піч розігрілася до необхідної температури, потрібна деяка кількість часу. Момент розпалювання печі ще не означає те, що вона вже починає роздавати тепло в приміщення.
• Піч швидко забруднює приміщення, в якому вона знаходиться. Це означає, що його потрібно буде періодично прибирати.
• Пічне опалення не здатне обігріти будинок рівномірним чином. Біля печі температура завжди буде вище, ніж в інших частинах будівлях.
• Якщо таку систему експлуатувати неправильним чином, то є ризик отруїтися окисом вуглецю.
• Небезпека загорання є вищою.

Печі з водяним контуром

Останнім часом користуються популярністю такі системи опалення, як комбінована система водяного і пічного опалення. Пічне опалення з водяним контуром працює завдяки печі, до якої підключено водяне опалення.

Комбінована система хороша тим, що вона дозволяє розподілити тепло по будинку більш рівномірним чином.

Ще однією перевагою такої комбінованої системи вважається те, що вона підійде для одночасного обігріву кількох кімнат. Піч, яка підключена до водяного контуру працює аналогічним чином, як котел на твердому типі палива. Якщо порівнювати такі дві системи, то перша нагріває не тільки теплоносій, а й стінки і канали для диму, які грають важливу роль для обігріву будинку. Тепло передається до радіаторів опалення під час топки, а й після цього піч продовжує віддавати тепло, до тих пір, поки повністю не охолоне.

Найголовніший компонент в пічному опаленні - це теплообмінник або змійовик.

Встановлюється такий компонент в топливник, і до нього підключають всю систему опалення. Теплообмінник може відрізнятися своїми конструкційними особливостями, але найголовніше, щоб він не перешкоджав циркуляції теплоносія і нагрівав його до максимальної температури.

Теплообмінник виготовляється зазвичай для певної печі. Матеріалом для його виготовлення може служити сталь листового типу або труби з металу. Сталеві регістри користуються більшою популярністю, так як вони виготовляються досить просто і швидко. Ще однією перевагою сталевих регістрів є те, що їх легко очистити від нагару. Є і недолік у сталевих змійовиків - у них маленька площа нагріву. У цьому плані більш вигідними будуть змійовики, зроблені з металевих труб.

Особливості комбінованої системи опалення

Пічна опалювальна система, що нагріває приміщення за допомогою теплоносія, організовується таким же чином, як і звичайна система з котлом, що працює на твердому типі палива, як можна це побачити на відео нижче. Основна відмінність полягає в тому, що вхідний отвір змійовика знаходиться трохи вище, ніж у твердопаливного котла. Така умова є обов`язковим у разі організації комбінованого типу опалювальної системи.

Ще одна умова, яка необхідна для безперебійної роботи конструкції, - це розташування розширювального бачка в найвищій точці опалювальної магістралі. Щоб циркуляція була якомога більш вільної і природною, трубопровід необхідно укласти з максимальним ухилом, наскільки це можливо. Бувають випадки, коли для підвищення такого показника як ККД, необхідно додатково встановити циркуляційний насос. Однак в такому випадку опалювальна система буде залежна від джерела електроенергії.

Нюанси, які можуть виникнути під час організації комбінованої системи

Існує два способи монтажу такої системи, як пічне опалення своїми руками з водяним контуром:

• Звести новий прилад для опалення;
• Монтувати теплообмінник в уже готову конструкцію.

Другий варіант буде більш складним і вимагатиме певної кількості часу. Для цього необхідно спочатку провести демонтаж, а також встановити нову споруду. Може бути, необхідна і заміна деяких деталей, які вже відслужили своє.

Етапи зведення печі

Звичайно, всі етапи здійснюються виходячи з СНиП на пічне опалення. Першим етапом кладки печі буде спорудження фундаменту. Під фундамент готується котлован. В яму необхідно закласти кілька шарів битої цегли або щебеню. Кожен шар повинен мати в ширину від 15 до 20 см. Також потрібно укласти кілька рядів цегли. Для цього буде потрібно цементний розчин. Зверху укладається шар з толю або руберойду. Фундамент повинен підніматися над підлогою на кілька сантиметрів.

Для приготування розчину для мурування з глини і піску потрібно кілька днів. Процес приготування відбуватиметься в кілька етапів:

• Підготовка глини. Для кладки більш оптимальним варіантом буде використання синьої глини. За три дні до початку кладки глину потрібно замочити у воді в пропорціях 1 до 1, якщо глина волога. Якщо глина суха, то пропорція повинна виглядати так: 1 до 2. Розчин потрібно помішувати і якщо є необхідність, додати воду.

• Підготовка піску. Для кладки найкраще використовувати гірський пісок кристалічного типу. Можна, однак, використовувати і річковий або морський пісок. Перед використанням пісок потрібно очистити. Для цих цілей його потрібно занурити у воду і настоювати протягом двох-трьох днів. Періодично потрібно зливати рідину мутного кольору до тих пір, поки вода не стане повністю прозорою.
• Заміс розчину. На бойку потрібно зробити грядку з піску і цементу. Її потрібно перелопачувати до тих пір, поки не буде отримана маса однорідного типу. Отриману суміш потрібно висипати в заздалегідь підготовлену посудину і залити глиняним розчином. Матеріал, який вийде, повинен бути схожим на густу сметану. Щоб підвищити щільність розчину, можна додати в нього кухонну сіль. На одне відро води необхідний один кілограм солі.

• Перевірка якості розчину. Готовий розчин повинен бути досить пластичним. Він повинен добре розстилатися і не розсипатися на частини. Щоб перевірити, наскільки якісний вийшов склад, його необхідно зачерпнути за допомогою кельми і розкласти на цеглу. Якщо він буде прилипати до мастерку, в нього необхідно додати ще трохи води і піску. Глину необхідно додати в тому випадку, якщо він буде погано лягати.